Карнегія. Сагуаро. Догляд, вирощування, розмноження. Кактус. Квіти. Кімнатні рослини.
Життя багатьох рослин починається нелегко. Не виняток і гігант Сагуаро. Він пробиває собі шлях із маленького зернятка, яке з доброї випадковості потрапило в потрібний ґрунт, під покров дерева чи чагарника. Після сильних дощів з зернятка вибивається паросток, який через 25-30 років досягне у висоту близько метра. Ну ось, цю рослину вже можна назвати кактусом. Через 50 років кактус Сагуаро досягає дорослого стану і вперше зацвітає прекрасними білими квітами, що розпускаються лише вночі. Після досягнення п'яти метрів заввишки у кактуса формуються бічні відростки. Дорослі рослини досягають у висоту до 15 метрів, важать до 6-8 тонн і живуть до 150 років. Цікаво й те, що на 80% складаються ці гіганти з води, при їх значній вазі — це справжня криниця води в пустелі.
Перші десять років свого життя Сагуаро проводить у тіні дерева чи чагарника, які служать маленькому кактусу захистом від вітрів, дають тінь у спекотні сонячні дні. Та й живильне середовище під корінням дерева підтримує життєдіяльність Сагуаро. Зі зростанням кактуса дерево, що його оберігає, вмирає. Справа в тому, що кактус надто активно висмоктує воду з бідного ґрунту, і деревцю чи чагарнику – покровителю практично нічого не залишається. Сагуаро всмоктує воду настільки ефективно, що навіть може луснути від надлишку води. Через це і з'являються і кактуси нові відростки після кожного дощу. Верхівки кактуса покриті спеціальними білими волосками, які захищають рослину від спеки, якщо прибрати це покриття, то температура збільшиться на 5 градусів! Ще однією дивністю Сагуаро є висихання рослини зсередини.
Гіганти Сагуаро не знають браку відвідувачів. Багато птахів ховаються від хижаків і негоди, видовуючи в м'якій серцевині кактуса дупла. Незважаючи на гострі голки, такі птахи як золотистий дятел та дрібний темний дятел влаштовують у кактусі свої гнізда. Згодом пернаті гості залишають свої притулки, а на їхнє місце в порожнечах кактуса поселяються інші птахи, наприклад, ельфовий сичик, найменша у світі сова, а також різні ящірки. Тварини пустелі використовують плоди кактуса як їжу. А заразом і поширюють насіння кактуса Сагуаро по всій пустелі. Плоди Сагуаро можна збирати лише отримавши дозвіл від вождів деяких індіанських племен. З цих плодів індіанці варять традиційний солодкуватий густий сироп.
Кактуси Сагуаро є невід'ємною частиною пустельних пейзажів південного заходу Америки, символом пустелі Сонора, що простяглася від Мексики до південних кордонів Арізони. Щоб не допустити зникнення цих гордовитих гігантів, було створено Національний парк Сагуаро.
Коментарі (0):
Залишити коментар