Ацидантера, більшості квітникарів у нашій країні відома під ім'ям запашного гладіолуса, — рослина справді казкова. Ні складна агротехніка, що передбачає зимівлю поза ґрунтом, ні навіть досить педантичний догляд за цією красунею, анітрохи не применшують її популярності. Адже цвітіння ацидантери, що пропонує помилуватися елегантними, нібито квітучими в повітрі квітами з сяюче-білим забарвленням, з лишком компенсує будь-які труднощі. Та й примхливим екзотом цю рослину назвати складно. Просто дуже любить ацидантера увагу і турботу.
Сяюча конкурентка звичайних гладіолусів
Ацидантера справді у всьому нагадує гладіолуси. У них схожі і агротехніка, і вимоги до зимівлі поза ґрунтом, і тип листя. І навіть розміри двох рослин практично аналогічні. Тому зовсім не дивно, що ацидантер часто називають запашними гладіолусами. Але все ж таки рівняти ці культури, вважати їх аналогічними, було б великою помилкою. Адже ацидантера — рослина зовсім інша за характером.
Ацидантера (Acidanthera) – витончені і дуже красиві, пізно-зацвітають бульбоцибульні багаторічники. Бульбоцибулини у них округлі, з молочним забарвленням, до 5 см у діаметрі, покриті сітчастою коричневою оболонкою. Слабо облистяні прямі стебла і вузьке, лінійне темне листя створюють лише витончене тло для головного шоу — цвітіння. А до нього неможливо залишатися байдужим.
Великі, що здаються величезними завдяки офарбленню, що світиться, квітки досягають 9 см в діаметрі. Витончена форма забезпечила ацидантере чимало лагідних прізвиськ. Загострені пелюстки-частки оцвітини майже однакового розміру, зігнута довга трубка разом формують нехай віддалено і схожу на гладіолуси, але куди більш елегантну квітку. При цьому розпускаються квітки не по одній, а в колосі, в якому сидять негусто до 6 квіток.
Колірна гама ацидантери аж ніяк не нудна. Класичними вважаються білі ацидантери з сяючим забарвленням, але не менш красиві і кольорові сорти і види. Рожеві, бузкові, світло-лілові, жовті, кремові тони у ацидантери представлені чистими та перлинними забарвленнями.
Але не лише ефектністю суцвіть уславилася ацидантера. У цієї чудової рослини аромат не менш прекрасний. Інтенсивний, але легкий, ненав'язливо-вишуканий аромат ацидантери лише спершу нагадує садові нарциси. Адже нічого агресивного у запаху цієї рослини немає. Чим більше ви вдихаєте аромат, тим складнішим і благороднішим він здається, виявляючи то медові, то фруктові обертони.
Види та сорти ацидантери
Всі ацидантери – рослини їх тропічних районів Африки, витончені та дуже гарні.
У роді цих красунь близько 40 видів. Щоправда, сучасні ботанічні класифікації ацидантери в окремий рід не виділяють: їх розглядають як групу гладіолусів, і правильне ботанічне ім'я у рослин звучить не як Acidanthera, а як Gladiolus. Але оскільки поширюють цю рослину і далі під ім'ям ацидантери, та й колишні назви допускаються як синоніми сучасному імені, називати ацидантери можна і по-старому. Дикі природні ацидантери також чарівні, за красою цвітіння та його помітністю вони не зрівняються з кращими «окультуреними» видами.
Найбільшого поширення та статусу базового різновиду рослини отримав лише один вид – чудова ацидантера двокольорова (Acidanthera bicolor). За всіма правилами, ця рослина слід називати гладіолусом Мюріел (Gladiolus murielaу), але в розплідниках і серед садівників він все ж таки більше відомий під старим ім'ям. Та й «прізвиськ» у рослини чимало – від запашного гладіолуса до зовсім неправильного «зимуючого гладіолуса». Незважаючи на те, що цю ацидантеру продають як єдиний гладіолус, здатний зимувати в середній смузі, агротехніка цього виду повинна передбачати викопування з ґрунту та збереження у приміщенні.
Ацидантера двокольорова у висоту досягає 120 см, красуючись потужними, найчастіше простими, рідше злегка гілкуються нагорі пагонами. Листя у цієї ацидантери мечевидно-лінійні, зі світло-зеленим забарвленням, в довжину досягають півметра і досить численні для формування гарної куртинки при груповій посадці. Квітки у гладіолуса Мюріела досягають в діаметрі 12 см. Кремові або білі, ароматні, з великою контрастною плямою в центрі і красивими тичинками, вони здаються напрочуд витонченими, що ширяють у повітрі. На високих квітконосах зібрані колосоподібні суцвіття, що включають від 3 до 8 квіток. Зацвітає ця ацидантера пізно, у серпні-вересні за класичної травневої посадки.
Інші види зустрічаються набагато рідше, але і вони заслуговують на поширення як зворушливий квітучий акцент:
- Незвичайне листя – гордість ацидантери злакалістної (Acidanthera graminifolia, за сучасними класифікаціями – форма гладіолуса рясно квітучого (Gladiolus floribundus)). У неї листя не мечоподібне, а тонке, як у стандартних садових злаків. Але не тільки листя робить рослину оригінальною, а й поникаючою, з майже непомітною трубкою біло-пурпурові акварельні квітки.
- Ацидантера малоквіткова (Acidanthera pauciflora за сучасними класифікаціями – форма гладіолуса рясно квітучого (Gladiolus floribundus)) також випускає тонке, нетипове для біколора листя, але квітки у неї красуються не пурпуровим, а червоним відтінком.
- Малиновий відтінок розлучень на квітці – відмінна риса ацидантери рожево-білої (Acidanthera roseoalba, за останніми даними – Гейсориза рожево-біла (Geissorhiza roseoalba)), яка зустрічається незаслужено рідко.
- Ацидантера тропічна (Acidanthera aequinoctialis, нове ім'я – Гладіолус тропічний (Gladiolus aequinoctialis)) у висоту досягає 130 см, виділяється ребристим листям, двосторонніми суцвіттями з 5-6 білих, з малиново-пурпурними плямами квіток з довгою трубкою.
- У капської ацидантери (Acidanthera capensis, що по-новому класифікується як Іксія хуртовина (Ixia paniculata) замість плям білі квітки прикрашають пурпурові прожилки.
- Ацидантера біла (Acidanthera Candida, у сучасній версії – гладіолус білий (Gladiolus candidus)) виділяється сильним, інтенсивним запахом і чистим білим забарвленням.
- У ацидантери широкопелюстної (Acidanthera platypetala, форма Gladiolus longicollis subsp. platypetalus) Найбільш округлі, потужні частки оцвітини, які роблять рослину схожим з орхідей.
- Ацидантери короткотрубчасті (Acidanthera brevicollis / Gladiolus gueinzii) - єдиний вид з яскраво забарвленими, пурпурно-ліловими квітками, у яких укорочена трубка. Квітки зібрані у суцвіття по 3-4 шт.
- Ацидантера Фуркада (Acidanthera fourcadei, за останніми даними перекваліфікований у Гейсоризу Фуркада (Geissorhiza fourcadei)) також належить до рідкісних кольорових видів, красується всього 1-2 квітками з ніжним рожево-ліловим забарвленням.
- Також рожеве забарвлення характерне і для трубчастої ацидантери (Acidanthera tubulosa нині Гейсориза безстебельна (Geissorhiza exscapa)), але в неї набагато довша трубка та витончені квітки.
Використання ацидантери у декоративному садівництві
- як парадний, святковий, фінішний акцент у дизайні квітників;
- групами на тлі газону, у сезонних квітниках-острівцях;
- у змішаних композиціях у палісаднику;
- як запашний акцент в оформленні квітників та рабаток біля зон відпочинку та тераси;
- у ролі горщикової або контейнерної рослини;
- як зрізувальна культура (слід враховувати, що сильний аромат рослини - далеко не для всіх)
Найкращі партнери для ацидантери: айстри, шавлія, аконити, емілія, монарда, гладіолуси, кореопсис.
Стратегія вирощування ацидантери
Ацидантеру розглядають як зрізальну, садову та кімнатну рослину. Її зовсім не обов'язково вирощувати тільки у відкритому ґрунті, та й у типові терміни. Як і практично будь-яка бульбова або цибулинна рослина, ацидантери підходить навіть для вигонки. Чудово почувається ацидантера в теплицях.
Але є така універсальність і свій зворотний бік. Ацидантера – рослина, яка віддає перевагу стабільності умов вирощування. Її цвітіння безпосередньо залежить від температурного режиму та освітлення, і якщо ви вирощуєте цю красуню в саду, то успіх залежатиме не лише від ваших зусиль, а й від погоди. Якщо літо видалося невдалим, дощовим, а тим паче холодним, то ця красуня може не випустити жодної квітки. Натомість у вдалі роки ацидантера затьмарить усіх своїх конкурентів.
Умови, необхідні ацидантерам
Підібрати для ацидантер відповідні умови в саду досить легко. Це світлолюбна культура, яку в регіонах із суворими зимами через особливості літа краще висаджувати лише на сонячних майданчиках.
Особливу увагу при вирощуванні ацидантери варто приділити вибору ґрунту. Для ацидантери дуже важливо надати ґрунт із мінімальним ризиком застою води, дренований та легкий. Грунт повинен бути якісним, глибоко опрацьованим і родючим. Зверніть увагу і на реакцію: ацидантери віддають перевагу слабокислим грунтам.
У кімнатній та горщиковій культурі ацидантера вимагає практично аналогічних умов. Освітлення має бути яскравим, але розсіяним, із захистом від прямих сонячних променів. У період активного зростання мінімальна температура утримання – 20 градусів тепла, при цьому локація має бути не лише теплою, а й захищеною навіть від найменших протягів. Для неї підійде тільки якісний пухкий і поживний субстрат (переважна суміш з рівних частин дернового, листового грунту, перегною та піску). Зверніть увагу і на ємності: ацидантера не любить надлишку вільного ґрунту, його висаджують у горщики діаметром близько 12-15 см (і посадка не «одиночна», а по 3-6 цибулин в одну ємність).
Посадка ацидантери
Попереднє поліпшення ґрунту — дуже важливий крок. І для ацидантери його обов'язково проводять із осені, а не навесні перед посадкою. Під час перекопування в ґрунт потрібно внести органічні добрива (переважно компост) та стандартну порцію повних мінеральних добрив, за потреби внести торф, пісок, закласти дренаж для компенсації надмірної вологості. Одноразове покращення можна замінити на стандартне перекопування з органікою, а повні мінеральні добрива змішати з ґрунтом вже при посадці.
Терміни посадки ацидантери досить обмежені. Традиційно цю рослину висаджують навесні, у травні.
Цибулини ацидантери слід підготувати до посадки. За 2-3 дні до запланованої висадки їх слід акуратно очистити від сухої оболонки, оглянути та протруїти в розчині марганцівки низької концентрації для попередження поширення шкідників та захворювань.
При посадці бульбоцибулини важливо встановлювати на достатню глибину для захисту від раптових нічних похолодань. Цибулини ацидантери розміщують на глибині близько 10-12 см так, щоб вони розташовувалися ідеально рівно. Між рослинами залишають невелику відстань у 15-20 см, при цьому чим менше сама бульбоцибулина, тим ближче її розміщують до сусідів.
Щоб прискорити цвітіння та насолоджуватися красою ацидантери довше, цибулини перед осіданням у ґрунт можна висадити на початку в горщики, а вже потім перенести до саду після зникнення загрози пізніх заморозків. Цибулини в горщики висаджують за тими ж правилами, що і в грунт, але розміщують їх куди щільніше, до 3-6 цибулин на ємність діаметром в 12-15 см і не так глибоко, всього на 3-4 см. До винесення в сад утримують в теплому і яскраво освітленому приміщенні або парнику приміщенні.
Кімнатні та горщикові ацидантери не виймають із ґрунту на зимівлю. Їх просто щовесни, після завершення періоду спокою пересаджують у новий субстрат за тими самими правилами, що і за ранньої вигонки.
Догляд за ацидантерами
Ацидантера потребує регулярних поливів. Для цього рослини необхідно компенсувати навіть легку посуху, але при цьому слід ретельно стежити, щоб вода не застоювалася і вологість грунту не була надмірною.
Підживлення ацидантере знадобиться не тільки для барвистого та рясного цвітіння, але й для нормального визрівання цибулин. Вносять добрива для цієї рослини тричі за сезон:
- під час посадки, при покращенні ґрунту;
- у період найактивнішого зростання, коли ацидантера нарощує зелень і бурхливо розвивається;
- на стадії бутонізації або на початку цвітіння.
Важливі компоненти догляду за рослиною – розпушування ґрунту та мульчування. Останнє дозволяє мінімізувати необхідний рослині догляд, позбутися багатьох проблем. Для мульчування грунту під ацидантерою можна використовувати і торф, компост, і рослинні матеріали. Якщо мульчування не проводити, то ґрунт потрібно спушувати, розпушувати після кожного сильного дощу чи поливу.
На відміну від багатьох цибулинних, у ацидантери переведення в стадію спокою потрібно стимулювати самостійно. Безпосередньо після завершення цвітіння практично всю надземну частину ацидантери слід зрізати. Залишають лише нижнє листя, необхідне для визрівання цибулин.
Горщикові та кімнатні ацидантери вимагають майже стандартного догляду:
- рослини поливають помірно, коли підсихає верхній шар субстрату без перезволоження та посух;
- підживлення роблять інтенсивними, як для стандартних літників;
- Взимку полив повністю скорочують, цибулини не викопують, а поміщають у необхідні умови прямо з ґрунтом.
Викопування ацидантери
Поспішати з викопуванням цибулин ацидантери з ґрунту не варто. Після обрізки цибулини повинні запастися поживними речовинами та вологою, визріти. І викопування з ґрунту потрібно проводити тільки з приходом перших осінніх морозів, не раніше, ніж наприкінці вересня або орієнтуючись за прогнозом погоди (за сприятливих умов і цвітіння, що довго продовжується, можна відкласти аж до грудня). Ацидантеру з ґрунту викопують акуратно, з великим запасом ґрунту, який знімають із посадкового матеріалу вручну. Коріння, навіть найменше, не варто обламувати або зрізати. Після викопування всі залишки наземних частин рослини потрібно зрізати, цибулини уважно оглянути та відправити на просушування.
Стадію просушування цибулин проводять за нормальної температури близько 20 градусів тепла, з активною циркуляцією повітря. Але на відміну від більшості рослин, для ацидантери час теплого просушування триває не 3-4 дні, а цілий місяць. Завершують сушіння зняттям сухих корінців, фінальним очищенням ацидантери.
Зимівка ацидантери
Проведені місяць на теплій стадії просушування цибулини необхідно розкласти в паперові пакети, які допоможуть захистити посадковий матеріал від світла та зайвої вологості, стабілізувати умови. Зберігати ацидантеру протягом зими потрібно у нетипово теплих умовах: цій красуні підходять приміщення із сухим повітрям, постійним провітрюванням та стабільною температурою близько 15 градусів тепла. Якщо йдеться про горщикові ацидантери, які зимують у сухому субстраті прямо в контейнерах, то для них краща температура близько 12 градусів.
У регіонах з м'якими зимами ацидантера може зимувати і в ґрунті без викопування, але в такому разі рослини потрібно захистити на зиму укриттям. Посадки ацидантери підгортають сухим листям і лапником. При цьому в успіху зимівлі критично важливим фактором буде сухість та стабільність температур.
Боротьба зі шкідниками та захворюваннями
Ацидантери - улюблениці равликів та слимаків. Посадки цієї рослини потребують встановлення пасток, мульчування соломою та уважного моніторингу: якщо переглянути появу перших слимаків, то від листя ацидантери може не залишитися і сліду. А ось із захворювань це дивовижніше цибулинне найбільше страждає від гнили. Вони ацидантерам загрожують лише у сирих умовах, за надмірного поливу.
Розмноження запашного гладіолуса
Як і всі цибулинні, ацидантери чудово розмножується дітками, дочірніми бульбоцибулинами. Їх відділення проводять при викопуванні ацидантери, посадку проводять так само, як і для дорослих материнських коренеклубнів.
Можна розмножити ацидантеру та насінням. Їх висівають у лютому, в якісний субстрат і пророщують під плівкою або склом у теплі та на яскравому світлі. Для ацидантери важливо забезпечити стабільну легку вологість ґрунту. У міру підростання, випускання міцних листків рослини пікірують по одному в невеликі горщики або склянки. Зацвіте ацидантера, вирощена з насіння, тільки на другий рік, а іноді й пізніше, тому краще в перші два роки її вирощувати в культурі горщика. У ґрунт висаджують ацидантеру тільки коли бульбоцибулини досягнуть стандартних розмірів, зміцніють, а часто і після першого цвітіння.
