Навколо нас стільки цікавого та непізнаного. А ми чомусь зазвичай ігноруємо це і біжимо за новим, модним, але не завжди найкращим. Останнім часом усі захопилися рослинництвом. Альпінарії, розарії, висячі сади та інші іноземні модні штучки. А в селі у кожної господині на льоху споконвіку була альпійська гірка та розарій одночасно.
Ніколи не забуду, як був прикрашений льох у моєї бабусі. Зверху шия льоху була увита барвінком, трохи нижче — кілька кущів суниці (там вона завжди визрівала раніше — до сонця ближче), а далі — велика кругла галявина ромашки лікарської (рум'янок — так називала цю чудову рослину бабуся). Решту простору займала глуха кропива, особливо декоративна в період цвітіння. Потім усе це було обкладено камінням (щоб дощова вода не змивала грунт). По обидва боки від дверей — невисокий плетений паркан, як підпірна стінка (щоб земля не обсипалася). Перед парканом усипано гарним зернистим піском (багато), який за потреби використовувався у господарстві, а нам, маленьким, було де грати. А навколо росли лілійники та тигрові лілії. До речі, сьогодні на ринку тигрову лілію докупитися не можна, а у бабусі їх просто цвіло по півсотні одночасно. Мені також у спадок дісталося кілька — уже добрий десяток.
Приживеться навіть на камінні
Сьогодні я теж маю власне подвір'я. Трохи запущено, але вже з квітниками та клумбами, з лісовим куточком та лікарською грядкою. Є в мене й льох: добротний, великий, сільський. І шию (це те, що височить над вхідними дверима) я теж прикрасив рослинами по-своєму. Чого там тільки нема. Але найпочесніше місце там займають барвінок, костриця, кілька кущів суниці та молодило. Так саме молодило, яке я колись приніс з лісу, дуже добре прижилося і навіть дало потомство. Згодом я придбав кілька інших видів цієї чудової, невибагливої у вирощуванні та розмноженні рослини. (За дуже короткий час маю і на продаж, і на обмін). Невибагливі – просто сказано. Мені доводилося спостерігати цю рослину на кам'яних скелях, практично без ґрунту. Просто диво, але це так. Є у мене кілька екземплярів і на камінні, але не обов'язково так експериментувати.
У період Середньовіччя вже знали про лікувальні властивості молодила, тому вирощували його. Але йому приписували і магічні властивості. Саме завдяки їм молодило висаджували на дахах та козирках при вході в будинки, мовляв, цей оберіг не допустить жодної нечисті до будівлі, а головне — надасть господарям будинки молодості та здоров'я. Адже рослина вічно зелена та молода. А ще деякі народи вважали молодило квіткою Юпітера. Нібито вони захищають будинок від блискавки. У добрих умовах кам'яна троянда (одна з народних назв молодила) утворює цілі килими. Чим, зрозуміло, і прикрашає, і дивує, і ґрунт утримує від усунення (це в моїх умовах). Але є ще одна особливість – лікарська. Але спочатку про агротехніку.
Килимок росте навіть там, де інші рослини не приймаються
Багато тут казати не треба. Рослина має дуже слабку кореневу систему (міститься переважно за рахунок щільності рослин у килимку), тому може навіть легким рухом переміститися на нове місце. Невеликі паростки, що наростають майже в пазухах листя, пов'язані з материнською рослиною тільки тоненькими, як ниточка, пагонами. Вони є точною мініатюрною копією дорослого екземпляра. Згодом тонкий паросток гладшає і стає своєрідною гілкою, завдання якої — віднести маленьку рослину подалі від материнської. Пізніше дитинчата, які мають власні коріння, легко відокремлюються, а завдяки округлій формі можуть навіть котитися на нове місце. Краще молодило почувається на легких напівпіщаних ґрунтах. Тому при посадці не полінуйтеся підсипати кілька жмень піску і добре перемішайте із ґрунтом. Рослина може зростати навіть там, де інші рослини не ростуть. Якщо врахувати, що молодило не відмирає і взимку, це теж велика перевага. Щоправда, деякі види змінюють колір із настанням морозів. Наприклад, з яскраво-зеленого на бордовий чи зелений із червонуватим відтінком. Красиво та декоративно. Але це все. Молоділо ще й цвіте. І хочу вам сказати – досить оригінально. З середини розетки виходить товстий квітконос і зацвітає ціла щітка дрібних і оригінальних жовтих, рожевих або бордових кольорів. Після дозрівання насіння рослина гине. Просто весь запас води та поживних речовин витрачається на формування квітки, плодів та дозрівання насіння. Насіння висівається, і таким чином рослина має ще один спосіб поширитися та розмножитися.
Залікує рани та виразки
А тепер про корисне. Лікувальні властивості молодила досить відомі у народі. У сушеному вигляді не використовується, тому що не зберігають поживних та лікувальних речовин, але це не проблема, рослина ж вічнозелена. Відомий біологічний препарат виготовлений з молодила пурпурового інтенсивно використовують для приживлення трансплантатів, в офтальмології, а також при хірургічних втручаннях, як засіб, що активно сприяє загоєнню виразок та опіків очей. Не менш корисний і при зростанні переломів. Це офіційна медицина, а що ж нам каже народна?
Беремо кілька листочків, перетираємо в кашку та прикладаємо до рани. Не відіграє ролі — свіжа рана чи стара, гнійна, взагалі виразка, кілька прийомів — і ви забули про проблему. Бо дія соку не просто ранозагоювальна, а ще й розсмоктує. Таку ж кашку можна прикладати до ясна, що кровоточить. У давнину соком заячої капусти (так тоді називали молодило за подібність до капусти), лікували цингу. Настоянку зі свіжого листя використовують при туберкульозі. А особливо корисна вона епілептикам. Настоянка має ще одну особливість – сечогінну. Саме завдяки цій особливості знижується черепний тиск та покращується самопочуття хворих. Сік молодила покрівельного, змішаний з оливковою олією у пропорції 1:1 (компреси), за дуже короткий термін знімає (розсмоктує) синці. Відвар листя (1:3 - кип'ятити 2 хвилини і настояти 30 хвилин) використовують для полоскання горла при гнійних ангінах. Розрізані впоперек листа молодила (не менше 3 років) мають ще одну унікальну лікувальну властивість. Прикладаєте їх до геморойної шишки, і за кілька прийомів забуваєте про хворобу.
Це далеко не всі рецепти та поради. Думаю, що цього достатньо, щоб на вашій клумбі чи альпінарії (якщо ви ще не організували лікарську грядку чи куточок), знайшлося місце для цього невибагливого, але дуже декоративного та лікарського лісового красеня – квітки Юпітера.
