З цією рослиною довелося познайомитися спочатку як з квіткою, і лише пізніше дізнався, що є і його види. Йдеться про портулак.

Як квітка вона цікава яскравим кольором: жовтим, червоним або палевим... А також тим, що цвіте з початку літа до осені. Особливо гарні великі квітки портулаку на низьких зелених килимах сонячних укосів альпінарію.

Портулак (Portulaca)

© Frank Vincentz

Що стосується портулаку городнього, то цю листяну пряність, що відрізняється кислуватим смаком, індійські та іранські кулінари вважають неодмінним компонентом тушкованих страв. У різних країнах листя портулаку кладуть у салати, а суміш його зі щавлем і петрушкою надає неповторний смак знаменитому французькому супу.

З давніх часів хвалять лікувальні властивості та високу поживну цінність портулаку. Сік, що рясно виділяється листям і стеблами, змішаний з медом, - чудовий засіб від застуди. Цією сумішшю лікують також забиття, синці. Компрес, просочений соком, зніме жар. За старих часів, якщо не вистачало пшениці, подрібнене насіння портулаку використовували при приготуванні хліба, додавали в каші. Сучасні городники практично нічого не знають про цей овоч, хоча ще Р. І. Шредер у книзі «Український город», виданій у минулому столітті, писав: «Рослина це добре переносить пересадку, і тому її можна вирощувати через розсаду. Насіння в Київській губернії практично не дозріває». Існують два види портулаку: зелений та жовтий, останній вживають частіше. Насіння зберігається 2-3 роки, воно дуже дрібне, і рослина стелиться широко, тому посів повинен бути рідким.

Портулак (Portulaca)

© Gothika

Не пошкодуйте виділити для портулака частину грядки і ви, якщо дістанете насіння, запасетеся цією далеко не марною пряністю.

Автор: І. Стеркін.