Береза, мабуть, найкрасивіше дерево у наших краях. Прекрасна і самотня березонька, що стоїть у полі, і кілька дерев на узліссі, і березовий гай. Недарма уславлена вона у віршах та піснях, недарма так люблять писати її живописці. Це дерево символ скромної краси природи України.
У багатьох давніх народів береза уособлювала сяйво чистоти, жіночності, світло, а давні шотландці пов'язували її зі смертю. Друїди прикрашали своє житло березовими гілками першого місяця року, з 24 грудня по 21 січня, а древні римляни березовими гілочками зустрічали вступ до правління нового консула.
Багато століть тому існувало свято священного травневого дерева, що росло у священному гаю. Дерево урочисто несли в селище, вірячи, що в кожній його гілці мешкає могутнє божество, якому поклонялися і чекали від нього блага. Свято травневого дерева супроводжувалося піснями та танцями. В Англії шукали для такого випадку березу якомога більше, перевозили її 20 або навіть 40 пар волів, і процесія людей у 300 супроводжувала їх до села. Дерево ставили на площі, до його вершини прив'язували різнокольорові хустки та танцювали довкола. По хатах ходили веселі групи ряжених та збирали подарунки. У Німеччині під час свята травневого дерева влаштовували ігри - викрадали чуже дерево і ставили його у себе як трофей. А в України, у Пінському повіті обирали цього дня найкрасивішу дівчину, прикрашали її гілочками берези та носили по селі. Після хрещення Русі залишився звичай прикрашати березовими гілками житла в останній четвер перед Трійцею, одним із головних християнських свят.
Щоправда, треба додати, що не завжди у березах жили добрі парфуми. У стародавніх комі були легенди про «прокудливі» берези, в яких жив злий дух і творив різні капості людині. Таке дерево треба було умилостивити, тож йому приносили жертви. Латиші, наприклад, пригощали пні, що залишилися після рубки.
Березу називали «деревом чотирьох справ»: перша справа – світ висвітлювати, друга – крик втихати, третя – чистоту дотримуватись, четверта – хворих зцілювати. А ще існувала знаменита «березова каша», яку скуштували багато недбайливих учнів. За однією версією, наукова назва берези «бетуля» походить від латинського «бетуере», що означає «бити, січ». Іншою – від кельтського слова «бету» – береза.
Багато хто любить березовий сік, не лише смачний напій, а й ліки. Брати його можна лише у дерев, призначених для вирубування. Інакше «березовиці на гріш, а лісу на карбованець зведеш».
