Чудовий знавець дерев Дмитро Кайгородов так писав ще у ХІХ столітті: «Як орел між птахами, як лев між звірами, так дуб між деревами не лише українськими, а й європейськими вважається «царем».
Пліній Старший писав, що дуби, незаймані віками, такого ж віку, як і всесвіт, вони своєю безсмертною долею вражають, як найбільше диво. Легенди про могутні дерева, що з'явилися ще до того, як виник світ, збереглися у різних народів Європи. Під кронами таких стародавніх дубів створювалися місця для священнодійства – перші храми язичників, там давали клятви, приносили жертви, чинили суд і страту.
Слов'яни присвячували дуб Перуну – головному богу, володарю грому та блискавки. Під найстарішим і найвеличнішим дубом розміщували ідол Перуна, поруч палили багаття зі священних дубових полін.
Могутньому Юпітеру присвячували дуб стародавні римляни. А в Стародавній Греції старий дуб був центром святилища Зевса. З-під нього випливало джерело, і оракул слухав тут шелесту листя, намагаючись почути пророцтва самого бога. Біблійні оповіді неодноразово згадують, що під дубом сидять і приймають царства царі, під корінням дуба ховають правителів, під дубом закопують чужих богів. Дуб, вважали давні, це брама небес, через яку божество може з'явитися перед людьми. Символом непорушності царської влади була дубова палиця, символом гордості, гідності, сили – вінок із дубового листя.
Без дубових гілок були неможливі ніякі священні дії у друїдів, а у кельтів під дубом творив чари Мерлін. Коли прийшла епоха хрещення, люди скоріше погоджувалися знищити ідолів, аніж винищити священні дерева. Дуби з жертовниками зустрічалися у Києві, Вільно, інших місцях, деякі з них відвідувалися ще в середині позаминулого століття.
У печері святого Корнилія в Києвщині, біля Палеострівського монастиря, був пень від дуба, який ріс у ущелині і був знищений зубами прочан, причому гризли його ще й у 1860 році. Народна медицина пропонувала гризти хворим зубом дубову кору та деревину.
Це дерево згадується і в народних прикметах: якщо дуб дає багато жолудів, то зима буде довгою, а літо – неврожайним. Все у дуба служить на користь людини. Кора містить дубильні речовини і застосовується для дублення шкір, її настій лікує запальні процеси порожнини рота, опіки. Жолуди йдуть на корм свиням та диким кабанам, а в смаженому вигляді – на приготування кавового напою. Але головне багатство дуба, звичайно ж, деревина – міцна та довговічна.
© propio
