У багатій колекції вічнозелених хвойних рослин наших ботанічних садів нещодавно з'явився новосел. На відміну від інших хвойних, нове дерево, як і модрина, скидає на зиму хвою і навіть дрібні гілочки. Нині стрункі деревця досягли, наприклад, у ботанічному саду Київського університету майже семиметрової висоти.
Цікава біографія дерева. У 1941 році китайський ботанік професор Т. Кан, досліджуючи флору в малодоступних гірських ущелинах на кордоні провінцій Хубей та Сичуань, виявив 52-метрове дерево з червонокорим стовбуром та ніжно-зеленими плоскими хвоїнками. Дерево не значилося в жодному ботанічному визначнику світу, про нього не згадував жоден ботанік.
Для вивчення цієї знахідки в 1946-1947 роках була споряджена експедиція, яка вперше зібрала і насіння нової рослини. Експедиція виявила ще близько 1000 таких дерев, а також встановила, що нова рослина поширена на площі лише 750 квадратних кілометрів, росте на висоті 650—1200 метрів на піщаних ґрунтах. Місцеве населення називає його "шуй-ша", що означає "водяна ялина". Дерево має схожість з гігантською секвою, про яку йшлося попереду, і його назвали метасеквою.
Метасеквоя дуже зацікавила вчених усього світу. За кілька років з'явилася низка наукових праць, присвячених цій рослині. Усюди були проведені пошуки, але в жодному куточку земної кулі знайти в природних умовах метасеквою так і не вдалося.
Однак, коли сенсація стала відома палеоботаникам, ті заявили, що вони метасеквою давно вивчили за відбитками на камінні, у торф'яних товщах та інших відкладах і вважали її давно загиблою рослиною.
Метасеквоя була одним із найпоширеніших дерев доісторичного рослинного світу. Її ліси покривали величезні території від теплої Кореї до суворої Арктики. Сліди метасеквої знаходили під час розкопок у Каліфорнії, Гренландії та Казахстані. Знов відкрита рослина послужила і дещо розчарованим палеоботаникам (адже їм доведеться скинути зі свого рахунку одну рослину), оскільки вона підтвердила точність виконаних ними описів флори давно минулих епох.
Китайські вчені розіслали насіння відкритого ними дерева до різних країн світу. Сіянці метасеквої прижилися в Ленінграді, у тропіках, на берегах Середземного моря. Нині це дерево можна зустріти у Франції, Фінляндії та Бразилії. Воно виявилося стійким до посухи, добре переносить 30-градусні і навіть сильніші морози. Тепер вивчені й деякі біологічні особливості метасеквої. Вона, наприклад, легко розмножується живцями, незвичайно рано для дерев починає плодоносити. Вже в 5 років, а то й раніше, вона утворює перші шишечки, з яких лісівники з успіхом вирощують нові її покоління.
Так відбулося друге народження метасеквої.
Джерело: С. І. Івченко – Книга про дерева
