Сьогодні найчастіше ми стикаємося з барбарисом як із декоративною культурою. І це не дивно. Всього у цієї рослини існує близько 175 видів та понад 400 сортів, кожен з яких відрізняється або розміром куща, або кольором листя, цвітінням і навіть плодами. Проте барбарис — не тільки чудова прикраса саду, це ще й корисні ягоди, без яких узбецький плов не був би таким смачним і відомим. Наприкінці позаминулого століття із барбарису готували популярний барбарисовий квас. До сьогоднішнього дня дійшли рецепти найсмачнішого барбарисового сиропу. Давайте розглянемо цю культуру уважніше, можливо, їй знайдеться місце і в наших плодових садах?
Який барбарис можна їсти?
Далеко не всі види барбарису мають їстівні ягоди. Наприклад, у барбарису Тунберга та Оттавського ягоди не лише несуть у собі гіркоту, а й шкідливі для нашого організму речовини.
Але селекція барбарису ведеться вже багато років, і не лише на батьківщині цієї дивовижної рослини – у Середній та Західній Азії, а й у Франції, Італії, Україні. І у барбарису на сьогоднішній день з'явилися сорти, у яких колючість чагарника компенсується якістю його ягід.
Так, наприклад, плодибарбарису довгастого і різноніжкового мають підвищену кількість речовин, що пігментують. Міжвидовий гібрид «Червоний великан» має найбільші ягоди, масою 0,6-0,7 г. Гібриди «Безнасінний червоний», «Безнасіннєвий жовтий»Однак, на жаль, у нашій країні знайти безнасінні барбариси можна лише у колекціонерів.
Їстівні ягоди барбарису у більшості з нас асоціюються виключно з червоними відтінками, але насправді барбарис може мати і біло-жовті, і сизо-чорні, і темно-фіолетові плоди, які також їстівні.
Вибір місця посадки для барбарису
Так як барбарис - рослина досить розлога і висока, може досягати у висоту від 1,5 до 3-х м, перш ніж висаджувати її на своїй ділянці, необхідно добре подумати, де її розмістити. Будучи невибагливим, він може рости як у півтіні, так і на відкритому сонці, як у захищеному від вітру місці, так і на продуваному. Але якщо з барбарису планується збирати врожай, висаджувати необхідно не одну, а одразу кілька рослин, щоб забезпечити перехресне запилення.
До ґрунтів барбарис також не особливо вимогливий.
Барбарис можна висаджувати як окремий кущ. У такому разі від інших чагарників та дерев необхідно відступати від 1,5 до 2-х метрів. У груповій посадці його найчастіше використовують як живоплоту. У такому варіанті на одному погонному метрі необхідно розташовувати дві рослини. Для перехресного запилення кілька кущів можна висадити і в різних частинах саду, але з дистанцією один від одного не більше 50 м-коду.
Правила посадки барбарису
Посадку барбарису необхідно здійснювати залежно від зони вирощування. На півдні - восени, оскільки умови теплої осені дозволяють йому повноцінно збільшити кореневу систему до зими. На північ – навесні, адже при осінній посадці молода рослина може не встигнути наростити достатній обсяг кореневої системи та загинути від зимових морозів.
Йому під посадку треба готувати заздалегідь. Її глибина та ширина повинні становити приблизно 40х40 см. На дно ями - насипати шар піску, в підготовлений грунт внести близько 8 кг перегною і 100 г суперфосфату. Якщо ґрунт кислий, додати до цього субстрату близько 400 г гашеного вапна, 200 г деревної золи.
При посадці саджанця важливо не перекручувати його кореневу систему. Якщо рослина куплена в контейнері та її коріння щільно сплетене в кому, необхідно розправити бічні коріння. Шию саджанця не заглиблювати, але залишити на колишньому рівні. Землю навколо рослини ущільнити для кращого зчеплення коренів із ґрунтом. Після посадки пагони барбарису вкоротити, залишивши на них лише 3-5 добре розвинених бруньок.
Особливості догляду
Догляд за кущами барбарису не потребує особливих знань та навичок. І навіть якщо рослина висаджена на дачі і про неї згадують лише періодично – вона зростатиме та розвиватиметься.
Полив барбарису необхідний лише на перших порах, після посадки, поки саджанець добре не вкорениться.
Підживлення можна проводити нарівні з іншими садовими культурами - навесні комплексним добривом, з другої половини літа - добривом, що не містить азоту. При цьому не щороку, а раз на 3-4 роки! Прополки та мульчування потрібно проводити в молодому віці, поки рослина має слабку конкурентоспроможність по відношенню до бур'янів.
А ось обрізка для барбарису є обов'язковою. По-перше, санітарна – під час якої видаляють висохлі пагони, погано розвинені, спрямовані вглиб куща, обламані. По-друге, омолоджуюча, коли вирізують старі пагони, даючи можливість рослині замінити їх новими.
При цьому формування куща барбарису починають ще в молодому віці наступного року після посадки. У цей період навесні у нього вкорочують крону на половину або на 2/3. У більш дорослому віці обрізку проводять на початку весни та на початку серпня.
На зиму барбарис вкривають лише в холодному кліматі, і то лише до 5 років. Далі рослина вже може впоратися із зимівлею і без укриття. Традиційно дорослим кущам укривають лише основу, присипаючи торфом або листовим опадом.
Розмноження барбарису
Розмноження барбарису можна здійснювати як насіннєвим способом, так і вегетативним. Щоб розмножити барбарис насінням, їх необхідно посіяти на окрему грядку з відривом 3 див друг від друга, на глибину 1 див. Тут саджанці зростатимуть два роки, а потім їх можна буде пересадити на постійне місце. На третій рік вони вже можуть цвісти та плодоносити.
Висів насіння краще проводити в осінні терміни, щоб вони пройшли природну стратифікацію. Якщо ж посів здійснюється навесні - стратифікацію необхідно зробити штучно.
Вегетативний спосіб передбачає розмноження поділом куща, відведеннями, живцюванням. Розподіл куща здійснюють у 3-5 річному віці, поки рослина ще не досягла максимальних розмірів. Для цього кущ повністю викопують, ділять на частини та розсаджують у контейнери або на вибране місце.
Відведення формують у весняний або осінній період. Для цього під кущем прокопують невеликі траншейки глибиною близько 15 см. Пригинають в них пагони та присипають їх землею, залишивши на поверхні лише верхню частину.
Живцювання проводять у середині червня. Для цього рано-вранці з барбарису нарізають пагони, що одеревіли, і ділять їх на частини, залишаючи по 4-і нирки на кожній. Нижні листочки прибирають, оголену частину втечі опускають на 2:00 в розчин «Корневина». Верхні листочки наполовину вкорочують. Потім живці висаджують у тепличку.
Збір урожаю барбарису
Збирати ягоди з барбарису можна одразу після перших заморозків. Недозрілі вони містять алкалоїд берберин, а перезрілі легко лопаються і злипаються. Золотою серединою є момент, коли ягоди добре забарвлені у червоний колір і ще не втратили пружність.
Зібраний урожай можна заготовити про запас шляхом сушіння. Для цього необхідно або скористатися електросушаркою, або розсипати ягоди на папір у тіні в місці, що добре провітрюється. Готовий продукт найкраще зберігати у паперових пакетах.
Ягоди можна заморожувати. Можна пускати на переробку – варити сироп чи варення. Готувати з них киселі та морси. Виготовляти соуси, желе та навіть вино.
Корисно їсти барбарис та сирим. Після збирання врожаю у вакуумній упаковці у холодильнику його можна зберігати протягом місяця.
У народній медицині барбарис вважається природним антибіотиком. Його плоди підвищують імунітет, борються із запальними процесами, кашлем, мають жовчогінний ефект.
Їстівні у барбарису як ягоди, а й молоді листочки, мають кислуватий смак. Їх можна додавати до салатів.
