Химерно звивається втоптана стежка у верхів'ях Чорної Тиси, то заглиблюючись у темний, суворий ліс, то схрещуючись із бурхливими, кришталево чистими потоками, які тут і там перекриті поваленими гігантськими деревами, то перетинаючи маленькі напівтемні галявини. Після важкої багатогодинної ходьби стежкою ми виходимо на широкий простір яскраво-зелених карпатських полонин. Гірська полонина освітлена променями щедрого і здавалося дуже близьким сонця. Як тут не перепочити, не помилуватися казковою красою безмежних синюючих далі!
© Willow
Наче вгадавши наші думки, провідник пропонує зробити привал. Відразу починається розмова про рослинні багатства цього благословенного краю. Хтось згадує і «хлібний прогноз» Мічуріна. Немолодий, але міцний, як карпатський бук, наш провідник швидко реагує на ці слова.
Понад півмільйона гектарів займають карпатські букові ліси. Не можна залишатися спокійним, коли йдеш невеликою заповідною ділянкою — острівцем бучин у Чинандаївському лісництві: гіганти двометрової товщини, з гладкою світло-сірою, ніби броньованою корою закривають своїми могутніми кронами сонце і шумлять гілками на висоті десятиповерхового будинку. У цьому заповідному 300-річному лісі темно і прохолодно навіть у найспекотніші літні дні. За підрахунками місцевого вченого-лісівника, з одного такого дерева можна зібрати близько 90 тисяч горіхів. Щоправда, вони не такі вже й великі: не набагато більше насіння соняшнику (сотня горішків важить лише 20—22 грами). Натомість гектар букового лісу дає від 2 до 10 мільйонів горішків. Підрахуйте, який весь карпатський урожай, а є ще кримські і кавказькі букові ліси!
І знову великий список благ, які можна отримати від маленького горіха бука та від усієї рослини в цілому.
Перше — олія, тисячі тонн, не гірша за прованську і самі горішки, анітрохи не гірша за кедрові.
Друге – білки, крохмаль, цукор, цінні кислоти.
Третє - напій, смачний, ситний, не поступається какао.
Четверте - макуха (білковий корм для худоби).
П'яте – тверда горіхова оболонка (паливо).
Шосте – деревина (йде на оздоблення кают, салонів, кабін, купе на кораблях, у літаках, у поїздах).
Сьоме — дьоготь і креозот, що витягуються з букової деревини (лікувальний засіб, що використовується при деяких шкірних захворюваннях).
Є й восьме, дев'яте, десяте. Та хіба про все розповіси?
© Liné1
За океаном є родич нашого бука — американський бук. Він близький як буку лісовому з Карпат, а й східному— з Кавказу, який, як і американський родич, утворює великі ліси — бучини.
Крім того, є чимало форм бука, створених людиною з декоративними цілями чи знайдених нею у природі. Такий бук з кулястою, пірамідальною і плакучою кроною, з біло-строкатим, темно-пурпурним і розсіченим листям. Ці форми прикрашають наші парки та вулиці.
Бук - дерево спокійне, навіть повільне. Тільки досягнувши 45-50 років, він починає цвісти і плодоносити. Втім, поспішати йому нема куди, адже бук живе до 300—400, а іноді й 500 років. Шумлять на карпатських, кавказьких і кримських гірських схилах дерева, які вперше зазеленіли в XVI або XVII століттях. А поруч піднімається молода поросль, чий «хліб» дістанеться людям XXI, XXII, XXIII століть. Чи так високо оцінять його переваги наші далекі прапраправнуки?
Використовувані на матеріали:
- С. І. Івченко – Книга про дерева
