Оксамит амурський. Догляд, вирощування, розмноження. Декоративно-листяні. Пробкове амурське дерево. Історія. Застосування. Дерева.

Пам'ятаєте розповіді невтомного мандрівника Володимира Клавдійовича Арсеньєва про величних і суворих хащ Уссурійського краю? Казково багаті, вони й досі вражають дослідників. Тут росте безліч рідкісних порід дерев, чагарників, ліан, які не побачиш у природних лісах будь-якого іншого географічного району світу. Монгольський дуб та китайський лимонник, маньчжурський горіх та уссурійська груша, магнолія та аралія.

Одним з корінних далекосхідних рослин є коркове, або оксамитове дерево. У сонячний літній день попелясто-сіра бархатиста кора його стовбура і розлогі гілки із смарагдово-зеленою кроною чітко вимальовуються на темно-зеленому тлі далекосхідної тайги. Ще красивіше оксамитове дерево восени, в золотистому уборі, що так гармоніює з гронами дрібних матово-чорних ягід. Навіть взимку, скинувши листя, дерево привертає увагу оригінальним розгалуженням і еластичною корковою корою.

Оксамит амурський, або коркове амурське дерево (Phellodendron amurense)

Оксамитову поверхню стволів цього дерева можна безпомилково впізнати навіть на дотик. Назва оксамитове дерево, або оксамит, надано дереву першими українськими переселенцями. Ботаніки називають його оксамитом амурським. Це одна з найдавніших рослин далекосхідної флори, родовід якої починається з льодовикового третинного періоду. Оксамит амурський — своєрідна жива пам'ятка субтропічних лісів, що в ті далекі часи покривали всю Європу, Сибір і Східну Азію. Адже не випадково він є близьким родичем цитрусових культур (апельсина, лимона, мандарина) і належить до одного з ними сімейства рутових. Більше 10 інших видів оксамиту росте в Японії, на Сахаліні, Тайвані та в Центральному Китаї, проте всі вони поступаються амурському побратимові за якістю коркового шару кори. Деякі види зовсім не мають пробкового прошарку або вона у них значно тонша і гірша якість, тоді як у амурського оксамиту вона наростає завтовшки до 6 сантиметрів.

Оксамит амурський розселився в далекосхідних лісах переважно долинами річок і досить освітлених місцях. Іноді він досягає висоти 32 метрів при діаметрі стовбура до метра. Живе це дерево зазвичай 150—200, котрий іноді понад 300 років.

Весною, коли вся тайга вже зазеленіє, оксамит ще деякий час листя не розпускає. Вони з'являються майже цілий місяць пізніше, ніж в інших дерев. Ботаніки вважають це своєрідним перестрахуванням на випадок пізніх весняних заморозків. Зате швидкістю цвітіння оксамит хіба що надолужує втрачене. Почавши цвісти незабаром після появи листя, він відцвітає за 8-10 днів.

Цього періоду, здається, тільки й чекають на мільйони бджіл. За медоносністю непоказні квіти оксамиту амурського серед далекосхідних порід поступаються лише липі маньчжурської. Щоправда, хабарів з оксамиту більш ранній, тому що він зацвітає за два тижні до цвітіння липи. Під час цвітіння з крон оксамиту доноситься глухе гудіння бджіл, що активно збирають не лише нектар, а й пилок. До 8—12 кілограмів меду заготовляє кожна бджолина сім'я, а особливо сприятливу погоду денний збір сягає 2 кілограмів. Мед, зібраний з квіток оксамиту амурського, має характерний зелений відтінок і винятково тонкий смак та аромат. Встановлено, що навіть після 23-річного зберігання у цьому меді не виявляється жодних ознак кристалізації. Цілком зберігає він протягом такого тривалого часу і дивовижний смак і лікувальні властивості. Особливо цілющий він при туберкульозі.

Плоди оксамиту дозрівають на початку осені і висять важкими чорними гронами до початку зими. Блискучі темні кульки містять по п'ять насіння-кісточек, які є ласощами для сивоголових дятлів, блакитних сорок, дроздів.

З давніх часів місцеві жителі знали про цілющі властивості лубу, листя та плодів цього дивовижного дерева. Високо цінується деревина оксамиту, що відрізняється неповторним малюнком та темно-коричневим забарвленням. Вона міцна, легка, малогігроскопічна. Але головний «податок», який люди стягують із сірого велетня, – пробка. До речі, оксамит амурський є єдиним вітчизняним пробконосом, придатним для промислового видобутку пробки.

Стовбур і великі гілки оксамиту обростають товстим шаром еластичної пробки, яка багато в чому не знає собі рівних серед інших матеріалів. Це справді справжнє диво природи: адже пробка не пропускає найбільш їдкі рідини та леткі гази, не впливає на запах, смак продуктів, що стикаються з нею. Вона має високі тепло-, звуко- та електроізоляційні властивості, не змінюється під впливом хімічних реактивів (кислот, лугів, спиртів).

З пробки виготовляють близько 90 найрізноманітніших виробів. Навіть крихта і пробковий пил ретельно збираються і використовуються у виробництві лінолеуму, лінкрусту та інших будівельних та оздоблювальних матеріалів.

Знаменно, що відкрили цей вітчизняний найщедріший пробконіс радянські фахівці. Царський уряд і не підозрював про таке багате дерево лісів Далекого Сходу та ввозив пробку з-за кордону. Наші дослідники багато зробили для вивчення біології оксамиту амурського та технології заготівлі пробки. Влітку 1933 року в далекосхідних лісах була заготовлена перша пробна партія (90 тонн) коркової кори. З того часу заготівлі рік у рік безперервно зростають. Паралельно проводиться широке випробування та розведення оксамиту амурського в європейській частині СРСР. Спочатку цю рослину вирощували лише в ботанічних садах та дендропарках, потім поступово почали вводити у дослідні та виробничі посадки лісництв.

Планомірна, широко задумана акліматизація амурського оксамиту триває близько 30 років. Пробкове дерево тепер можна зустріти на великих площах нових лісових насаджень у Прибалтиці, Білорусії, Україні та Кавказі. Лише в Україні оксамит амурський посаджений більш ніж на 5000 гектарів, на півночі європейської частини СРСР культура його сягає широти Києва та Ленінграда. Нові насадження з кожним роком дають все більше промислової пробки.

Досліди показали, що пробковий шар можна знімати вже з 18-річного дерева, а здорове 25-річне дерево дає до кілограма високоякісної пробки. Після першого збору дереву зазвичай надають відпочинок на 10—12 років. За цей час знятий шар корка повністю відновлюється.

Мільйони років амурський оксамит займав нові місця або залишав колишні, підкоряючись лише стихійній грі природи, нині його сьогодення та майбутнє багато в чому визначають думку та воля радянської людини.