"У дитини сопли, що робити?" — одне з найчастіших питань на дитячих майданчиках та мамських форумах. Стривожені мами, виявивши нежить у дитини, скасовують садок, викликають лікаря. До того, що призначить педіатр, додають ще пару-трійку перевірених аптечних або домашніх засобів для лікування ГРЗ та соплів у дитини

Може тому у нас так багато «часто хворих дітей», що кожну дитячу застуду ми сприймаємо, як катастрофу, і не даємо дитячому організму самому впоратися з вірусом? А соплі у дитини - привід ізолювати її від дитячого колективу.

Мама п'ятирічної доньки живе у Франції, і в блозі ділиться прикладами того, як французи ставляться до дітей. І, зокрема, як вони реагують на соплі у дитини і чи ведуть дітей із нежиттю до саду.
Якщо коротко, то ніяк. Соплі у дитини - це не та проблема, на яку варто витрачати нерви.

Я живу у Франції майже 3 роки. Моя дочка народилася в Києві, і, коли їй було трохи більше півтора року, ми з чоловіком вирішили переїхати.

Дочка завжди вважалася в Україні дитиною, що часто хворіє. ГРВІ нас відвідували щонайменше раз на місяць. При цьому я, як зразкова матуся, підходила дуже відповідально до лікування свого чада. виклик лікаря, прийняття різних ліків, сидіння вдома до повного одужання. Але тут, у Франції, на той момент мене б ніхто не зрозумів.

Якщо придивитися до дітей, які тут живуть, то практично кожен чхає, покашлює (або сильно кашляє), витирає (або зовсім не витирає) соплі. При цьому всі бадьорі, веселі, грають на майданчику, ходять у гості, у басейн, на гімнастику, до школи та дитячого садка.

Контактують з іншими дітьми, начебто були абсолютно здорові. Ну і взагалі на такого роду нездужання мало хто звертає увагу. А в народі їх називають &lquo;маленький нежить», «маленький отит», «температурка» і т.д.

Якщо ж дитина з якихось причин в'яленька (варіант норми – привести дитину з температурою до дитячого закладу), то говорять про неї, що вона «втомилася»…

Згадую, як уперше привела доньку до лікаря. Не до педіатра, до терапевта. Він лікує і дорослих, і дітей.

– Скарги, мадам? – питає він, оглядаючи мою дитину.
– Висока температура, кашель, закладений ніс.

lol Призначення – промивання носа морською водою, жарознижуючий сироп у разі температури. І… все. Незвично.

Я йому: «Але лікар! Їй так погано, у неї закладений ніс, температура вище 39!. «Розслабтеся, мадам, через 5 днів вона видужає». Я не вгавалася: «Скажіть, а вона у мене нормальна? Ну, у сенсі здорова загалом? Бо так часто хворіє!» – «Абсолютно нормальна. Усі діти хворіють, Мадам. На те вони й діти. Вони люблять ділитися між собою бактеріями. Усього хорошого! Наступний!» 

Йду від нього і думаю, що, напевно, тут якась інша, особлива морська вода, яка швидко та ефективно лікує ніс. У результаті виявився звичайний соляний розчин, який і закладеність до ладу не прибирає. Але дитина і справді незабаром видужала.

Перший час я була в шоці. Приходиш до лікаря з «хворим» дитиною – лікар ніякого лікування не призначає. Невелике зняття симптоматики, і лише.

Телефонуєш у швидку, коли у дитини під 40 – кажуть, роздягніть його, обітріть теплою водою. Швидка не приїжджає на такі дзвінки. Вважається, що температуру, якщо вона тримається не більше трьох днів, батьки спроможні збити вдома самостійно. Ну, у крайньому випадку можна викликати лікаря додому.

Приїжджаєш до госпіталю із зневодненою дитиною після трьох днів сильної блювоти, проносу, температури 40 – призначають пити водно-сольовий розчин та відправляють додому. Зате заспокоюють. У лікарню ніхто вас у такому разі не покладе, не проситеся! «Це вірус, мадам, наберіться терпіння. Через 3-5 днів все пройде само собою. А в результаті, дійсно, за кілька днів дитина одужує.

І поступово до мене почало доходити.

  • У Франції досить спокійно ставляться до вірусів та різноманітних інфекцій. «Маленький ринофарингіт» (як виражаються лікарі) – це звичайне явище, і, якщо дитина бадьора і весела, то вона може ходити до школи, відвідувати секції, у тому числі басейн. Якщо ж «в'яленький» – потрібно просто спостерігати.
     
  • Лікування як такого від ГРВІ немає, противірусні препарати (наприклад, на основі інтерферону) у Франції не існують, судинозвужувальні краплі у продажу зовсім заборонені (досі замовляю їх з Росії, не можу без них переборювати нежить).
     
  • Якщо дитині все гірше і гірше – призначають антибіотики. Теж, власне, за словами лікарів, нічого страшного. Вони адаптовані та ефективні.
     

«Мадам, ми приходимо на виклики більшою мірою, щоб Вас заспокоїти, що з Вашою дитиною все гаразд», – сказала мені одного разу лікар.

  • Роль лікаря в першу чергу – переконати батьків і навчити, як діяти самостійно.
     
  • Аптеки у Франції – переважно для того, щоб видавати ліки за рецептами.
     
  • Якщо ж вирішив лікуватися сам, то до твого розпорядження морська вода для носа, жарознижувальні, гомеопатія.
     
  • Мене завжди хвилювали крапельки в ніс, якими ми звикли користуватися у разі нежиті. Ні я, ні мої діти не можуть без них спати у разі сильної закладеності носа. У Франції вони заборонені. Є аналоги, але вони погано допомагають, і видаються лише за рецептом лікаря.
     
  • Абсолютна довіра лікарям. Якщо французька мама чи тато прийшли до лікаря, вони з ним ніколи не сперечаються і повністю виконують його розпорядження. Зайве лікування, «від себе», що називається, не практикують.
     
  • У разі нежиті основне лікування – промивання носа морською водою. Хоча, за моїми спостереженнями (тут не потрібно бути фахівцем), ніс часто у дітей закладений, і тільки промивання не завжди допомагає. Досі не можу зрозуміти, як їхні діти сплять із закладеним носом. (У Франції діти сплять всю ніч у своїй кімнаті майже в народження).
     
  • Діти одягнені «слабко», за нашими мірками. Побачити дітей без шапки, в туфельках, тонких штанях без колгот взимку при температурі трохи вище за нуль можна дуже часто. Ні, не подумайте! Вони не загартовані! Аж ніяк! Соплі під носом при цьому ніхто не скасовував! Просто мами над дітьми не тремтять, не поправляють постійно шарфики, не накидають капюшончик у разі вітру.

Про це можна говорити нескінченно.

Чи змінила я за цей час своє ставлення до дитячих хвороб? Так, звичайно. Стала спокійнішою та прагматичнішою.

Зрозуміла, що не варто заліковувати дитину, без кінця напихаючи її ліками. Не варто по першому чихові викликати лікаря.

Не варто тримати його вдома до повного зникнення застудних симптомів, якщо він бадьорий і сповнений сил. Дитині треба спілкуватися, розвиватися у суспільстві. І виробляти імунітет до вірусів, які просто кишать у дитячих колективах. У Франції там практично неможливо знайти абсолютно здорову, не застуджену дитину. З цим, звісно, змиритися складно. Але тоді твоїй дитині доведеться сидіти вдома і нікуди не ходити.