Під корою, шаром листя, каменем або в порожнистому стеблі триває тихе очікування весни. Це не просто відмерлі рештки. Це схованки для комах, які влітку допомагають саду жити.

Найпотрібніші мешканці саду взимку часто ховаються в тому, що ми вважаємо безладом.

Сонечко може перечекати холоди під відсталою корою, серед сухого листя або в щілині дерев’яного паркану. Коли потеплішає, воно повернеться до роботи — і знову полюватиме на попелиць.

Метелик павичеве око не зникає назавжди, коли перестає літати. Дорослий метелик шукає затишне місце: сарай, гараж, горище, іноді — стос дров. Якщо помітите його взимку, не виносьте на мороз. У теплі він може прокинутися надто рано й витратити дорогоцінні запаси енергії.

Золотоочка обирає щілини, закутки будівель і місця, захищені від вітру. Вона тендітна, але її личинки — вправні хижаки, які також поїдають попелиць.

Бджола-осмія може зимувати в порожнистому стеблі або іншому вузькому отворі. Усередині, у захищеній комірці, формується молоде покоління. Тому, зрізаючи восени всі сухі рослини, ми прибираємо не лише «безлад», а й майбутніх запилювачів.

У джмеля інша стратегія. Зиму переживає не вся колонія, а молода матка, яка ховається неглибоко в землі. Навесні вона вибереться зі схованки й самотужки почне облаштовувати нове гніздо. 

Під каменем, дошкою або товстішим шаром листя може ховатися туру́н. Цей нічний хижак допомагає стримувати чисельність багатьох садових шкідників, тож варто залишити йому кілька затишних схованок. 

Сад, прибраний до блиску, має охайний вигляд, але в ньому іноді майже не залишається життя. 

Відмовлятися від порядку не потрібно. Достатньо залишити трохи опалого листя, кілька сухих стебел, шматок кори, невелику купку гілок і камені, які ми не перекладатимемо щотижня. 


smile Узимку сад не спить.  Просто його найважливіші мешканці сплять у схованках