Лофант анісовий. Агастахіс. Догляд, вирощування, розмноження. Декоративно-квітучі. Пряноароматичні. Лікарські, садові рослини. Корисні властивості. Застосування. Квіти.

Хоч би що говорили, а все-таки існує мода і на лікування певними рослинами. Зараз мало не панацеєю від усіх хвороб вважають запашну каллізію («золотий вус»). А кілька років тому переживала такий бум така рослина, як індійська цибуля.

Мої очі перестали сльозитись на холоді, зникло в них відчуття «сміття», набагато покращилася гострота зору, яка з роками погіршувалась. Тепер на останній черговій водійській медкомісії окуліст пропустив мене без окулярів. А то писав: «Достойний в окулярах».

«Винник» такого покращення — чудо-рослина лофант анісовий. Цей багаторічник я вирощую на своїй садовій ділянці вже десятий рік.

Цю рослину виведено українськими вченими-селекціонерами на основі лофанту тибетського та інших трав спеціально, щоб допомогти людям, які постраждали в Чорнобильській біді. Адже доведено, що лофант виводить радіонукліди з людини.

Насіння лофанта прийшло в Україну, коли на нього звернули увагу бджолярі, бо писалося, що лофант анісовий — відмінний медонос, нічим не поступається липі та білій акації, але цвіте набагато довше — з кінця червня до жовтня, до перших заморозків.

Потім на рослину звернули увагу і травники-цілителі, які виявили чимало корисних властивостей. Пристрасним шанувальником цієї рослини став і я, садівник-аматор. Постійно п'ю з нього оздоровлюючий чай. Він смачний навіть без цукру, а з чайною ложечкою меду, намазаною на хліб, ще корисніше.

Раніше, бувало, у мене поколювало серце, а зараз про це я просто забув. Усередині (шлунково-кишковий тракт, сечовивідні шляхи) теж нічого не болить. А мені вже 69 років.

Ще я мою відваром лофанта голову без мила і шампуню, при цьому хвилин 10 втираю його в шкіру, намагаюся, щоб промивалися очі, масажую повіки, втягую рідину в ніздрі, заливаю у вуха. Одночасно стою в іншому тазі з відваром лофанта з початковою температурою не вище 37 градусів, втираю відвар у шкіру ніг, особливо між пальцями. В результаті цих процедур не стало лупи в голові, волосся при розчісуванні не випадає, не додається сивого волосся, не утворюється жодних шкірних хворобливих прищів.

У вухах відвар лофанта розчиняє сірчані пробки, у результаті стареча глухота відступає, слух покращується. При періодичному промиванні носа я повністю позбавився хронічного нежитю.

При прийомі ванн для ніг між пальцями ніг не стало грибка. А якщо раптом з'явився свербіж, то після двох-трьох ванн хвороба пропадає.

У лофанті багато різних корисних, необхідних організму поживних речовин, особливо хрому. Лабораторні тварини, які отримували добавку цього мікроелемента в їжу, жили майже вдвічі довше, ніж ті, яким не давали її. Це прозвучало як сенсація після оприлюднення результатів досліджень доктора В. Еванса (США) у 1992 р. Вони також показали, що активність руйнівних процесів та швидкість розвитку ознак старіння (зморшки, повнота, діабет, атеросклероз) пов'язані з нестачею хрому в організмі. Він допомагає нормалізувати вуглеводневий та білковий обмін, посилює дію інсуліну у всіх обмінних процесах.

Щоденне вживання настою лофанта у вигляді чаю сприяє поповненню хрому в організмі людини, стримує старіння, омолоджує та оздоровлює.

За 10 років вирощування лофанта, його пропаганди та поширення я отримав кілька десятків лише добрих відгуків від моїх кореспондентів з усієї України: від півдня до Мурманська та Сиктивкара, від Калінінграда до Далекого Сходу. Протипоказань на організм людини лофант не чинить.

Я вважаю, що лофант повинен рости на кожному вільному клаптику землі. Він корисний і необхідний кожній сім'ї повсякденно, як вода та хліб. Лофанту належить велике майбутнє. Необхідно лише стати його шанувальниками, вирощувати та вживати постійно.