Пастернак посівний (лат. Pastinaca sativa) – дворічна рослина із сімейства селери, з товстим коренем, ребристим стеблом та перистим листям. Цвіте дрібними жовтими квітами. Рослина культивується у багатьох країнах, проте його батьківщиною вважається Центральна Європа, а також Алтайський край та південь Уралу, де можна виявити пастернак у дикому вигляді. Рослина невибаглива і дуже холодностійка, ніж частково пояснюється його популярність протягом багатьох століть. Корінь пастернаку, а іноді й зелень давно використовуються в кулінарії різних країн. Поки відкриття Америки не збагатило Європу картоплею, пастернак був основним харчовим коренеплодом у більшості європейських країн. Ця рослина була відома ще древнім римлянам, які готували десерти з фруктів, меду і кореня пастернаку, що має пряний, солодкуватий смак, що трохи нагадує смак моркви.
© Goldlocki
У сучасній кулінарії пастернак використовується в основному як спеція. Сушений мелений корінь пастернаку входить до складу багатьох приправ, проте застосовується й окремо, чудово підходить до овочевих страв, супів. Також широко застосовується ця рослина при консервуванні.
Окрім чудових смакових та ароматичних якостей, пастернак має багато лікувальних та профілактичних властивостей. Він містить аскорбінову кислоту, велику кількість калію, каротин та ефірні олії. Вживання пастернаку в їжу сприяє покращенню роботи травного тракту та кровоносної системи, а також виведенню води з організму. Крім того, ця рослина займає одне з лідируючих місць серед коренеплодів за кількістю легкозасвоюваних вуглеводів, що містяться в ньому. З давніх-давен пастернак використовувався як чудовий тонізуючий засіб.
