Шавлія лікарська багато століть використовується в домашніх умовах для лікування простудних захворювань. Це найцікавіша лікарська рослина, яку древні лікарі називали травою безсмертя, травою добробуту та здоров'я. У перекладі українською мовою слово означає «що сприяє здоров'ю». Значимість шавлії лікарської як джерела речовин та сполук, корисних для здоров'я людей, відзначена офіційною фармакопеєю. У цій статті читайте про лікарські властивості шавлії лікарської, її заготівлю та сушіння, а також — про використання шавлії.
Зміст:
- Ботанічний опис рослини
- Лікарські властивості шавлії
- Протипоказання до використання шавлії з лікувальною метою
- Фармакологічні властивості та хімічний склад
- Використання офіційної медицини, лікарські форми
- Заготівля, сушіння та зберігання сировини
- Способи приготування лікувальних препаратів на основі шавлії
- Використання шавлієвої олії
Ботанічний опис рослини
Шавлія лікарська (латиною – Salvia officinalis) відрізняється високим вмістом ефірної олії, що має дуже корисні лікувальні властивості. Чинить позитивний вплив при багатьох захворюваннях різної етіології.
Всі частини рослини мають лікувальну дію. Природний антибіотик і спазмолітик цінується як хороший ранозагоювальний, протизапальний, відхаркувальний, в'яжучий, антисептичний засіб. Крім медичного напряму, широко використовується в кулінарії, парфумерії, косметології.
У природних умовах шавлія лікарська росте в гірських теплих районах азіатсько-європейського континенту, у країнах Середземномор'я. У України її в дикому вигляді не росте. Нестійка холодна погода є згубною для шавлії лікарської. Окультурені форми шавлії лікарської для медичних цілей вирощують у теплих регіонах України (Кавказ, Крим), деяких регіонах колишнього СРСР (Молдавія, Україна).
На вигляд шавлія лікарська легко відрізнити від інших видів. Високий багаторічний напівчагарник (70-80 см) зеленувато-сизого відтінку з задушливим яскраво вираженим ароматом, особливо при розтиранні листя в долоні. Смак гіркувато-пряний, в'яжучий.
Корінь шавлії лікарської добре розгалужений, здерев'янілий. Стебло пряме, 4-х гранне, у нижній частині одерев'янює, у верхній залишається трав'янистим. Від бурої кори внизу переходить у трав'янисту форму у верхній третині куща, змінюючись сіро-зеленим опушенням.
Листя шавлії лікарської великі 5-9 см завдовжки, прості. Листова пластинка зморшкувата, виділяється знизу дрібносітчастими прожилками. Колір сірувато-зелений до сріблястого через суцільне щільне покриття короткими волосками. Квітки блакитно-сині, бузкові та інших блакитних відтінків, порівняно великі, по 1-5 в хибних мутовках розташовуються по кінцях гілок у вигляді переривчастих верхівкових кистей.
Шавлія лікарська рослина, що перехресно запилюється. Цвіте у травні-серпні. Надземна частина із закінченням вегетації щорічно відмирає. Плід формується із 4-х округлих горішків, гладких, темно-бурого кольору.
Лікарські властивості шавлії
У домашніх умовах та офіційній медицині шавлія лікарська використовується для лікування:
- запальних захворювань різної етіології (порожнини рота та носоглотки, верхніх дихальних шляхів, при плевритах, туберкульозі, астмі, стоматиті);
- відкритих ран, гнійних виразок, порушення шкірних покривів від обморожень та опіків, при забитих місцях, нагноєннях;
- геморою, передміхурової залози, прямої кишки;
- всіх видів захворювань ШКТ, печінки та сечового міхура.
Шавлія має й інші лікувальні властивості. Тому використовується в домашніх умовах як дезінфікуючий, відхаркувальний, антисептичний, сечогінний, спазмолітичний, кровоспинний, заспокійливий і в'яжучий засіб.
Шавлія можна використовувати окремо або в суміші з іншими травами.
Протипоказання до використання шавлії з лікувальною метою
Шавлія відрізняється високою концентрацією ефірних олій, особливо в листі. У закритих приміщеннях сильний задушливий аромат викликає кашель, біль голови, запаморочення, судоми, прискорене серцебиття, блювання.
З лікувальною метою, при необхідності прийому відварів і настоїв шавлії підвищеної концентрації, не можна їх використовувати більше 2-3-х місяців.
Не можна використовувати шавлію:
- при алергії на траву (свербіж, кропив'янка, набряклість);
- у період вагітності;
- під час годування дитини;
- епілепсії;
- гіпотонії;
- захворюваннях щитовидної залози;
- пієлонефриті та гострих запаленнях нирок, ендометріозі;
- при запальних процесах із сильним тривалим кашлем.
Протипоказані шавлієві препарати при індивідуальній непереносимості цього засобу.
Фармакологічні властивості та хімічний склад
Фармакологічні властивості шавлії обумовлені наявністю в листі органічних кислот, флавоноїдів, дубильних речовин, алкалоїдів, гіркоти, фітонцидів, вітамінів, у тому числі групи «В», «Р» і «РР», ефірної олії, що містить цинеол, борнеол, сальвен, туйон та інші. Хімічні сполуки добре пригнічують патогенну мікрофлору.
Використання препаратів шавлії в офіційній медицині
В аптеках можна купити готові препарати шавлії та використовувати (за рекомендацією лікаря):
- настоянку шавлії (Tinctura Salviae) - для полоскань;
- сухий збір листя шавлії окремо або у складі збору в пачках по 50 г - для приготування протизапальних та пом'якшувальних розчинів;
- олія шавлії - для інгаляцій, пов'язок та ін;
- таблетки та пастилки - для розсмоктування та ін.
Заготівля, сушіння та зберігання сировини
Для лікування використовують листя та молоді суцвіття верхньої частини шавлії лікарської.
Збір
Для лікування використовують в офіційній медицині листя шавлії лікарської, в домашніх умовах збирають і верхню частину молодих суцвіть.
Збір сировини (окремо листя та суцвіть шавлії лікарської) починають у червні. Найбільш високе накопичення олій у листі буває в період дозрівання насіння. У середньому ярусі куща концентрація олії в листі і особливо стеблах значно менша.
Збір проводять після сходу роси та розсіювання туману до 11 годин. Необхідно зібрати лікарський матеріал до початку спеки, щоб зберегти максимальну кількість ефірних олій у листі. Протягом літнього періоду збирання шавлії лікарської проводять 3-4 рази і закінчують у першій половині вересня. При зборі пізніше вміст олій значно знижується.
Листя і суцвіття шавлії лікарської збирають в окремі ємності, укладаючи сировину пухкою купою (нещільно). Листя можна акуратно обривати, але так як збирання багаторазове, то доцільніше при зборі листя і верхню частину суцвіть зрізати.
Сушіння
Зібраний матеріал будинку відразу ж очищають від сміття. У зв'язку з сильним ароматом шавлії проводять роботу в тіні та на протязі. Очищений матеріал найкраще сушити в природних умовах на решітках або в пухких невеликих пучках (якщо суцвіття) у підвішеному вигляді на горищах або під навісом. Чорне листя, запах гнилі свідчать про неправильне сушіння. Такий матеріал не можна використовувати. Його відправляють у компостні купи.
Зберігання
Суху сировину зберігають у тарі з кришкою, що щільно закривається (краще скляною). Термін зберігання 2 роки.
Способи приготування лікувальних розчинів на основі шавлії
Відвар для прийому внутрішньо
Закип'ятити 200-250 мл води. У киплячу воду засипати чайну ложку сухого листя шавлії лікарської та вимкнути газ. Після 20-30 хвилин настоювання відвар процідити. Приймають до їди (за 20 хвилин) по чверті склянки, 3 десь у день. Використовують для полоскання та при хворобах ШКТ. Більш концентрований розчин приймати не можна, він може спричинити діарею, розлад травлення, нервову напругу.
Відвар для зовнішнього застосування
Спосіб приготування такий самий. Але в киплячу воду засипають сировини 3 чайні ложки або 1 їдальню з верхом. Після наполягання та проціджування змочують серветку з натурального матеріалу, злегка віджимають (рідина не повинна капати) і накладають на хвору поверхню: рану, гнійник, нарив, запалення.
Водний настій шавлії
Настій відрізняється від відвару способом приготування. Настої не кип'ятять. Для приготування трав'яного настою 1 чайну ложку залити 200-250 мл окропу, щільно закрити ємність і настоювати 1:00. Процідити. Приймати за 20 хвилин до їди 1-2 столові ложки 3 рази/день. Використовують при гастриті, спазмах, запаленні кишечника, метеоризмі, хворобах нирок, печінки, жовчного міхура.
Спиртова настойка
Спиртові настоянки шавлії лікарської називають еліксиром життя. Можна придбати готову настоянку в аптеці. Ефективний протимікробний засіб для дезінфекції ротової порожнини (розвести водою), при стоматиті, гінгівіті, для зовнішнього застосування.
Настоянку можна приготувати самостійно. 2 столові ложки з верхом заливають спиртом або 40% горілкою, щільно закривають та виставляють на освітлене місце. 25-30 днів наполягають. Перед прийомом проціджують потрібну кількість. Приймають вранці натщесерце, по 1 столовій ложці настоянки, запиваючи теплою водою. Вона добре знімає нервову напругу.
Чай шавлієвий
Чайну ложку шавлії заливають склянкою окропу, настоюють 10-15 хвилин, п'ють як чай. У магазинах можна купити чай шавлієвий порційний у пакетиках.
Використання шавлієвої олії
Шавлієва олія купується в аптеках. Для прийому внутрішньо 2-3 краплі розводять теплою водою і випивають до їди не більше 3-х разів на день при поганому травленні, перевтомі, артеріальному тиску. Ефективні інгаляції при кашлі та застудних захворюваннях, зовнішньо - у вигляді аплікацій, компресів.
Ефірну олію шавлії лікарської використовують також і для розслаблюючого масажу, лікувальних ванн.
Якщо ви вирощуєте шавлію на ділянці або маєте досвід її використання з лікувальною метою, поділіться цією інформацією з читачами «Ботанички» в коментарях до статті. Можливо, комусь ваш досвід допоможе подолати серйозну недугу.
