Аґрус. Історія України. Виведення. Селекція.
Ще в Київській Русі в XI ст., а потім у монастирських та царських садах XII - XIV ст. аґрус вирощували для одержання ягід під назвою «берсень», «агриз». За переписом 1701 р. у палацових та Аптекарському садах Києва вважалося 50 кущів «крижу». У саду «на Острову» біля Государевого двору було закладено 92 сажні «крижу берсеню», причому 1757 р. було відомо вже кілька сортів. В описі вотчин Голіцина вказувалося: «крижу простого 80 кущів, крижу волохатого 20 кущів, крижу червоного 20 кущів».
З розвитком сільського господарства та торгівлі у XVII-XVIII ст. культура аґрусу поступово увійшла до ботанічних садів та садиб.
У ХІХ ст. у України місцеві дрібноплідні сорти стали витіснятися селекційними західноєвропейськими великоплідними. У окремих аматорських садах нерідко зосереджувався багатий сортимент, створювалися і розплідники. Але на початку XX ст. в європейську частину України проникло шкідливе грибне захворювання - борошниста роса (сферотека) і за 10-15 років посадки агрусу різко скоротилися. У двадцятих роках аґрусу знову почали приділяти увагу як надзвичайно врожайну цінну та невибагливу ягідну культуру.
До кінця двадцятих років XX ст. культура була зосереджена лише у трьох районах ягідництва: Київському, Ленінградському та Горьківському. У Київському найбільш поширеними промисловими сортами були Виноградний та Англійський жовтий. Більш цінним вважався Англійський жовтий через меншу сферотеку. У садах вирощували Варшавський, Бразильський, Зелений пляшковий, Англійський зелений. Центром вирощування агрусу у Київській губернії аґрус займав 130 га, чи 10 % всіх ягідників. Під Ленінградом широко відомими були сорти: Шампанський червоний (Скороспілка), Авенаріус, Номер восьмий, а центром розведення — села на околицях м. Павловська (Антропшино, Федорівське, Покровське). У Горьківській області найпоширенішими були три сорти: Фінік зелений. Фінік білий та Український простий (села – Лисковського, Спаського та Воротинського районів).
У 1920 р. І. Леонтьєвим у Петергофі були отримані гібриди західноєвропейського сорту Веліколінський зелений з північноамериканським - Хаутоном. На початку двадцятих років стали відомі нові сорти аґрусу з чорними ягодами, виведені І.В. Мічуріним: Негус, Штамбовий чорний та Мавр чорний. За походженням ці сорти - міжвидові гібриди європейського сорту Анібут з диким видом (агрусом фарбуючим).
На першій Всесоюзній нараді зі стандартизації плодово-ягідних культур (м. Київ, 1931 р.) було прийнято новий сортимент за аґрусом, що включав 13 сортів: три американські, дев'ять західноєвропейських та один вітчизняний (Авенаріус).
У СРСР велика заслуга виведення зимостійких сортів належала В.В. Спирину, який тривалий час працював у м. Микільську Вологодської області. Сорт Микільський (сіянець Е. Лефора) досі належить до поширених на Сеєєро-Заході.
© Darkone
Планомірна цілеспрямована робота з виведення вітчизняних зимостійких та сферотекостійких сортів, розвитку культури, проведена плодово-ягідною дослідною станцією та Всесоюзним науково-дослідним інститутом садівництва ім. І.В. Мічуріна, призвела до створення вітчизняного сортименту аґрусу. Нині основу становлять сорти: Зміна, Рожевий 2, Мисовський 37, П'ятирічка.
Коментарі (0):
Залишити коментар