Аромат південно-азіатської красуні злегка крутить голову, нагадуючи про спекотне сонце, чиї промені (за легендою) жовтий пісок перетворили на чудові плоди із загадковою назвою – диня. Культура належить до сімейства гарбузових. Батьківщиною вважаються субтропіки та тропіки країн Азії. Диня відноситься до довго-плетистих рослин. Листя у неї велике, шорстке, вкрите короткими волосками. Квітки поодинокі, жовті, актиноморфні. Рослина посухостійка, з розвиненим, глибоко проникає вглиб грунту для видобутку води, кореневою системою. Як вирощувати диню через розсаду і посів насіння у відкритий грунт, читайте в цій статті.
Зміст:
- Сорти дині для відкритого ґрунту
- Де посадити диню?
- Підготовка ґрунту
- Підготовка насіння та посів дині
- Вирощування дині розсадою
- Висадження розсади дині на грядки
- Догляд за динею у відкритому ґрунті
- Захист дині від хвороб та шкідників
- Збирання врожаю
Сорти дині для відкритого ґрунту
- Диня «Титівка». Входить до групи ультра-швидкісних сортів. Вегетаційний період 55-70 днів. Плоди з вираженим оранжево-жовтим або чисто жовтим та оранжевим кольором шкірки. Відрізняється товстою щільною м'якоттю білого кольору насичено-запашного аромату. Сорт потребує гарного освітлення. Теплолюбний. Стійкий до попелиці та бактеріозу. Дозрівання дружне. Добре переносить тривале транспортування.
- «Рання 133». Входить до групи ранньостиглих сортів. 60-70 днів. Овально-круглий плід із жовтою шкіркою. За консистенцією та іншими показниками м'якоть плода схожа на Титовку: товста, щільна, білого кольору, солодка, ароматна. Цей сорт дині відрізняється стійкістю до грибкової інфекції, високо-транспортабельний. Використовується у кулінарії у свіжому вигляді.
- Диня «Алтайська». Швидкостиглий сорт. 62-70 днів. Дозрівання плодів дружне, займає короткий період. Овальний плід із відкритим жовтим кольором. Ніжна м'якоть, що тане в роті. Може використовуватись для переробки. Лежкість висока, переносить транспортування, але малостійка до хвороб.
- «Ананасна» - Вегетує 70-80 днів, відноситься до групи середньо-ранніх сортів. Плоди злегка округло-подовжені, інтенсивно-оранжевого кольору з ухилом у коричневий. Диня відрізняється соковитою і солодкою (до нудотності) м'якоттю світло-рожевого відтінку і ледь вловимим ароматом ананаса.
- «Золота». Середньостиглий сорт із віддачею врожаю протягом 70-80 днів. Округлі плоди, за забарвленням шкірки жовто-жовтогарячі, ближче до жовтого відтінку. Відрізняються білою м'якоттю із сильним динним ароматом. Сорт не виносить високої вологості, але досить стійкий до захворювань та погодних перепадів зі зниженням температури навколишнього середовища.
- «Колгоспниця». Середньостиглий сорт, 79-95 днів. Кулястий оранжево-жовтий плід відрізняється щільною світло-жовтою м'якоттю з тонкою сіткою на шкірці. Прекрасний тонкий аромат і помірно-солодкий смак надають плодам дині колгоспниці незабутній післясмак. Плоди використовують і у переробленому вигляді (джем, різні десерти). Мають високу лежкість.
Всі перераховані вище сорти динь формують плоди по 1,5-2,0 кг. Можна використовувати кілька сортів, створивши своєрідний сортовий конвеєр. Селекціонери пропонують й інші чудові сорти та гібриди. Наведені вище сорти – приклад створення конвеєра.
Де посадити диню?
Вирощування дині простежимо на прикладі найвідомішого сорту «Колгоспниця». З огляду на південне походження культуру слід розміщувати на добре освітлених і закритих від протягів ділянках. На відкритих ділянках дині можна убезпечити від панівних вітрів «лаштунками» соняшнику, сорго, кукурудзи. При вирощуванні в культурообігу кращими попередниками є цибуля, часник, томати, пряно-смакові культури, квасоля, горох, капуста, баклажани, солодкий перець. Не можна вирощувати диню після гарбузових, моркви та кілька років на одному місці.
Підготовка ґрунту
Дині потребують легкого повітро- і водопроникного грунту, краще супіщаного. Під дині можна використовувати сухі, злегка засолені ґрунти. Не виносить культура важких грунтів, що запливають. Після збирання попередника використовують провокаційний полив для отримання сходів бур'янів, які знищують глибоким перекопуванням, можна з оборотом пласта на південних чорноземах і без обороту - на дернових та інших ґрунтах. Під перекопування розсипають компост або перегній по 0,5 відра та по 200-250 г золи на кв. м майдану.
Якщо ділянку тривалий час не удобрювали органікою, а лише мінеральними добривами, вона може набути підвищеної кислотності. На таких ділянках потрібно провести вапнування. Розсипають по 300 г вапна на супіщаних і піщаних типах грунтів і по 400 г на суглинистих і закладають в 10 см шар. При дозріванні та прогріванні верхнього шару ґрунту (10-15 см) до +12..+14°С вносять нітрофоску по 70-80 г/кв. м. Перед посівом дині або висаджуванням розсади поле заправляють азотними туками 10-20 г/кв. м під культивацію.
Підготовка насіння та посів дині
Для посіву використовують 3-х - 4-х літні насіння. При посіві свіжим насінням можна не отримати жіночих рослин, тільки чоловічі. Насіння дині перед посівом необхідно знезаразити розчином марганцівки (0,5 години) або іншим складом. Обов'язково промивають у чистій теплій воді.
На півдні наприкінці квітня – на початку травня проводять посів дині в ґрунт. При ранньому висіві (кінець квітня) насіння висівають сухим, у травневий період - накильченим. Лунки під посів розташовують у ряду через 70-80 см, а в міжряддях 1,0-1,5 м, залежно від плетивості сорту. Висівають у зволожену лунку на 4-6 см по 3-5 насінин. У зв'язку з коротшим теплим періодом, у середній смузі України дині вирощують через розсаду.
Вирощування дині розсадою
На початку травня насіння дині висівають в окремі ємності. Переносять у поле на початку червня. Стандартна розсада (25-30 денна) має 3-5 листків. Відкритий ґрунт краще підготувати за гребеневим типом і готову розсаду висаджувати на гребенях. Горщики (торф'яні, паперові чи інші) наповнюють легкою сумішшю ґрунтів. Суміш зволожують і висівають по 2-3 насіння дині. Горщики розміщують на загальному піддоні при +20...22°С. Після сходів залишають у горщику найсильніший паросток, решту акуратно видаляють (краще відщипнути на рівні ґрунту).
Перший полив проводять при сформуванні першого листа. Теплу воду ллють тонким цівком під корінь так, щоб не намочити стебла та листя. Поливи проводять систематично, не допускаючи пересихання верхнього шару ґрунтосуміші. Після сформування третьої пари листя батіг дині прищипують. Цей прийом сприяє формуванню бічних батогів. Під поливи двічі з перервою в 2 тижні розсаду підгодовують комплексними добривами (можна нітрофоскою). Перед висаджуванням розсаду піддають тижневому гартуванню.
Висадження розсади дині на грядки
Горщики з розсадою дині поливають, щоб витягти рослину без порушення коріння. У підготовленому ґрунті на гребенях за обраною схемою роблять лунки, вносять 10-15 г нітрофоски та зволожують. Кущик переносять у центр лунки і засипають ґрунтом до кореневої шийки, залишаючи її на рівні ґрунту. Розсаду перші 2-3 доби вкривають від сонячних променів.
Догляд за динею у відкритому ґрунті
Подальший догляд за культурою, висіяною насінням і висадженою розсадою, практично однаковий і складається, як мінімум, з розпушування, яке проводять тільки до змикання рядів у перший місяць до 15 см, а потім знижують до 8 см. Ґрунт розпушують тільки в міжряддях. У фазу бічних петель дині акуратно підгортають. При змиканні листя ніяких ґрунтових робіт не роблять.
Підживлення дині
Зазвичай проводять 2-3 підживлення до змикання листя (щоб уникнути занітрачування плодів). Перше підживлення кемірою, кристалоном, аміачною селітрою проводять через тиждень після масових сходів. У фазі бутонізації підживлення виконують розчином органічних добрив, які розводять 1:10-15. Останнє підживлення приурочують до фази розростання зав'язей дині (приблизно через 3 тижні від попереднього підживлення). Виконують її розчином фосфорно-калійних туків по 50 та 20 г на відро теплої води.
Прищипування дині
Щоб одержати повноцінний урожай, необхідно обмежувати розвиток вегетативної маси куща. Для цього проводять прищипування пагонів дині. На кущі у сортів повторно прищипують головний батіг і залишають 2-3 бічні. У гібридів головну батіг не прищипують, так як на ній розташовуються жіночі квітки, а бічні прищипують на рівні другої пари листя. Вирощування дині з великими плодами потребує видалення частини плодових зав'язей. На 1 кущ їх залишають (залежно від розростання батогів) від 2 до 6 штук. Щоб уникнути підгнивання плодів, використовують у вигляді підкладки шматки руберойду та інший матеріал.
Полив
Диня не терпить високої вологості, тому полив проводять при підсиханні ґрунту на 3-4 пальці або 5-6 см підігрітою (+20...+25°) водою. Не використовується полив дощуванням. Тільки по поливних канавах. З початком розростання зав'язей норму поливу скорочують і повністю припиняють до фази дозрівання. Такий підхід дозволить дині накопичити більше цукрів. Якщо полив перевищить допустимий рівень, то плоди виходять несмачними і багато хто згниває на корені, та й сама коренева система піддається грибковим захворюванням.
Захист дині від хвороб та шкідників
У вологому середовищі коренева та наземна частини рослин дині швидко заражаються грибковими захворюваннями (борошняною росою, антракнозом, фузаріозом, пероноспорозом та іншими). Захисні та лікувальні заходи проводять лише біопрепаратами, використовуючи фітоспорин, алірин, гамаїр, бактофіт, планріз та інші, згідно з рекомендаціями.
Зі шкідників суттєву шкоду дині завдають попелиці, совки, павутинний кліщ, дротяники. Застосовувати для захисту можна також біопрепарати. Найбільш поширені біоінсектициди - бітоксибацилін, басаміл, фітоверм, актофіт, авертин використовують проти гризучих, а проти сисних - мікоафідин, вертициллін. Термін очікування – від 1 до 4-5 днів. Так, планриз та актофіт можна застосовувати за день до збирання врожаю.
Збирання врожаю
Дині прибирають у міру визрівання плодів. Готовність до збирання визначають по легкому відділенню плода від батоги, яскравого кольору шкірки, дрібною сіткою тріщин, що покривають шкірку. Щільна дрібна сітка покриває плоди, які потрібно відразу використовувати в їжу та на переробку.
Плоди, у яких сітка на шкірці менш виражена або покриває їх лише місцями, можуть закладатися на зберігання, яке триває до півроку. Стиглість плодів без сітки на шкірці визначають за сильним ароматом і легким відокремленням від батогів.
